Науково-теоретична спадщина А.С. Макаренка – це не тільки діяльність видатного педагога у минулому, яке обмежене часовими рамками 20-30 років
XX століття. Вона є науковою педагогікою для нинішніх і майбутніх поколінь педагогів. Педагогічна спадщина А.С. Макаренка постійно вивчається у вищих педагогічних закладах освіти, на курсах перепідготовки педагогічних кадрів, тощо. Педагогічну справу А.С. Макаренко вважав справою творчою, а особистість педагога – особистістю творчою. Проблема особистості викладача на сьогодні є досить актуальною, бо майбутнє країни визначає той, хто виховує підростаюче покоління, формує майбутнього спеціаліста. Слід підкреслити, що ідеї видатного педагога використовують у своїй діяльності і викладачі вищої технічної школи. Ключовим принципом педагогічної системи А.С.Макаренка завжди було: якомога більше вимоги до людини, але разом з тим і якомога більше поваги до неї [1, с.210 ]. На його думку, це повинно бути і принципом усіх педагогів. У сучасних умовах розвитку вищої технічної школи цей принцип лежить в основі стосунків викладача зі студентами. Відносини зі студентами у педагогів, які мають певний досвід науково-педагогічної діяльності, базуються на принципах співпраці і співтворчості. На превеликий жаль, це не завжди спостерігається у діяльності молодих викладачів. Їх стосунки визначаються за схемою “суб’єкт – об’єкт”. Пояснюється це не тільки недостатнім життєвим і професійним досвідом викладача, але й недостатністю педагогічних знань та вмінь, які мають випускники вищої педагогічної школи.Викладачі вищої технічної школи – в основному її випускники, які здобувають високий науковий рівень знань зі спеціальності. Кращі студенти залишаються працювати викладачами. Молоді педагоги, як правило, поєднують викладацьку діяльність з науковою. Це певною мірою забирає багато часу і не дає їм можливості приділяти достатньо уваги вивченню педагогіки, психології, передового досвіду
. А.С. Макаренко зазначав, що педагогів треба виховувати, а не тільки давати їм освіту. “Яку б освіту ми не давали педагогові, але коли ми його не виховуємо, то, природно, ми можемо розраховувати на його талант”, – наголошував видатний учений [1, с.215]. На жаль, розраховувати тільки на вроджених талановитих педагогів важко, - їх дійсно потрібно готувати. В сучасних умовах гуманізації та гуманітаризації освіти у вищій технічній школі вивчається чимало дисциплін, знання яких молодий викладач може ефективно використати у власній науково-педагогічній діяльності. Це “Основи психології і педагогіки”, “Менеджмент”, “Логіка” та ін. Проте питання про педагогічну майстерність викладача ВТШ на сучасному етапі залишається не розв’язаним. А.С. Макаренко вважав, що така майстерність не є якимось мистецтвом, що потребує таланту, а це спеціальність, якій потрібно навчати [2, с. 490]. Він розглядав її як синтез наукових знань, методичного мистецтва і особистих якостей і здібностей педагога, котрий досконало володіє педагогічною технікою та передовим педагогічним досвідом.На наш погляд, вища технічна школа на сучасному етапі все ж не забезпечує набуття педагогічних знань, умінь і навичок своїх випускників. Дехто мотивує такий стан тим, що ВТШ не зобов
’язана готувати педагогів, адже для цього існують спеціальні вищі навчальні заклади, з чим не можна погодитися. Їх випускники працюють керівниками різних рангів, де ці знання -корисні і необхідні. Але виходить так, що кожен навчальний заклад по своєму розв’язує проблему педагогізації освіти спеціалістів різноманітних профілів. Наприклад, у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка для молодих викладачів читається курс “Педагогічна майстерність викладача”, який із цікавістю ними вивчається. Крім педагогічної майстерності, А.С. Макаренко надавав великого значення організації трудової діяльності педагога і учня, дитячого колективу в цілому. Викладач повинен постійно вдосконалювати організацію своєї праці. Це дасть змогу якісніше організувати діяльність студентів, а в майбутньому і їх самоорганізацію. В статті-нарис “Через працю і самоорганізацію – до нового життя” говориться, що праця і самообслуговування в колективі, необхідність поліпшити цю працю на основі засвоєних знань, потреба дати вихід здоровій юнацькій енергії в такій же здоровій грі – це логіка цієї системи і фундамент для самоорганізації всього колективу [3]. Ідеї цієї статті можуть творчо застосовувати викладачі, враховуючи конкретні умови праці, вік студентів, їх якості та здібності. А.С. Макаренко наголошував, що педагогічне виробництво ніколи не будувалося на технологічній логіці, а завжди на логіці моральної проповіді. Саме тому, на його думку, в педагогічному процесі відсутні важливі розділи виробництва: технологічний процес, облік операцій, конструкторська робота, нормування, контроль, бракування. Це впливає на організацію праці і викладача, і студента. Отже, вище викладене дає підстави стверджувати що досвід, узагальнення та висновки видатного педагога А.С. Макаренка не тільки можуть, а й повинні використовуватися у сучасній педагогіці, у науково-педагогічній діяльності викладача вищої технічної школи з урахуванням сучасних соціальних умов розвитку суспільства і вимог до вищої школи.ЛІТЕРАТУРА
– М., 1957.
Макаренко А.С. Твори: в 5-ти томах. - Т.5. - К., Рад. шк., 1954.
Макаренко А.С. Соч.: в 7-ми томах. –
Т.5
3.
Робітник освіти. – 1925. - № 3 – 4.| Основная страница | Программа | Материалы | Фоторепортаж |
