ПРІОРИТЕТНІ ІДЕЇ ВИХОВНОГО ВПЛИВУ

В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ А.С. МАКАРЕНКА

БАБЕНКО Л.В.

Гетц Хілліг наголосив на тому, що інтерес до А.С. Макаренка з часом буде зростати. Поступово стихають суперечки серед науковців щодо педагогічної спадщини та самої постаті великого сучасного класика. Ретельно вивчаючи та аналізуючи його твори, можна знайти ґрунтовну відповідь на найсучасніші педагогічні запитання.

Зауваження Гетца Хілліга є особливо слушним сьогодні, коли парадигмальні зміни в освіті на перший план виводять питання всебічного розвитку здібностей особистості, задоволення її потреб і потреб суспільства. У цьому контексті варто зупинитись на трьох наступних позиціях, а саме на:

системі виховання А.С. Макаренка як особистісно зорієнтованій технології колективного творчого виховання;

її гуманістичній спрямованості;

практичному значенні.

1. Ідею виховання в колективі А.С. Макаренко, сформулював під впливом вивчення світової педагогічної думки. Але він першим в Україні використав термін “технологія”, першим у педагогічній діяльності запровадив ідею колективного творчого виховання як цілісну завершену систему.

Сьогодні можна впевнено говорити про те, що його система є досить гнучкою, піддається моделюванню, конструюванню та прогнозуванню, має чимало перспективних структурних компонентів до впровадження (наприклад, технологія “щастя і поезії дитячого життя” М.П. Лещенко).

Колективне виховання не вступає у протиріччя з вихованням особистості у педагогічній системі А.С. Макаренка. Сформований і вихований ним колектив - це середовище, яке послуговується високими моральними орієнтирами, яке має розвивальний характер, діє на засадах самоврядування і дає змогу дитині відчути свої сутнісні сили. А.С. Макаренко вважав, що саме таке середовище є умовою розвитку різноманітних відносин особистості. Сьогодні дуже своєчасними виглядають його міркування стосовно поведінки людини, її свободи і захищеності: “Логіка нашої дисципліни стверджує, що дисципліна ставить кожну окрему особистість, кожну людину в більш захищене, більш вільне становище… дисципліна – це свободаДисципліна в колективі – це повна захищеність, повна впевненість у своєму праві, шляхах і можливостях саме для кожної окремої особистості” [1, 116].

2. Сприйняття людини, як вищої цінності вважається однією з провідних ідей у гуманістичному підході. Гуманістичним орієнтиром А.С. Макаренка є “якнайбільше поваги до людини, якнайбільше вимог до неї”. Серед педагогів Заходу цей принцип А.С. Макаренка особливо популярний, стверджує Г. Хілліг.

Вихованцями А.С.Макаренка були знедолені, безпритульні. Сьогодні таких називають “важкі діти”. А.С. Макаренко цілком свідомо не прийняв неодноразові пропозиції щодо повернення до виховання дітей залізничників. Він зконструював свою систему таким чином, щоб вона могла впливати на вдосконалення особистості в цілому [2, 67-89]. Проблема сенсу життя не розглядається науковцями тільки у контексті здійснення можливостей особистості. Суттєве, наголошує доктор філософських наук В. Франкл, “в здійсненні можливостей існуючого в світі сенсу, можливостей, які чекають людину, яка буде спроможною їх реалізувати” [3, 70]. Досліджуючи історичну постать Сократа, вчений зауважував: “ким би він став за умови пробудження всіх його потенцій та їх реалізації? Сам Сократ не приховував, що поряд з іншими можливостями у ньому були закладені можливості стати злочинцем… Справа не у здійсненні будь-яких можливостей, а, навпаки, у здійсненні потреби – того єдиного, що необхідно у даний момент. Справа у тому, що необхідно намагатися кожного разу не до можливого, а до належного” [3, 70].

А.С. Макаренко блискуче розв’язував завдання “належного”, виховуючи безпритульних дітей. Його система прийшла до нього, як він сам писав, “з потреби, з характеру тієї потреби ”, тієї справи, яку йому доручили.

Гуманістична сутність виховної системи А.С. Макаренка полягає саме у тому, що він постійно розширював межі розвитку своїх вихованців. Він був великим майстром щодо індивідуального підходу й наполегливо створював ситуації, які вимагали від вихованців потрібного, належного, розвиваючи тим самим максимально їхні потенційні можливості.

3. Час і життя довели практичну цінність виховної системи А.С. Макаренка. Його вихованець В.Г. Зайцев писав “Без Макаренка Держкомпросвіта не знизить злочинності серед молоді, не буде спроможна відродити у підлітків повагу до школи та навчання…”.

На превеликий жаль, проблема дитячої безпритульності сьогодні не є вигаданою. Соціально-економічні негаразди привели до зростання безпритульності, наркоманії, алкоголізму серед підлітків, втрати усталених моральних орієнтирів. За оцінками експертів (публікує журнал “Педагогика”, 2001, №5), у Москві приблизно 28 тисяч безпритульних підлітків, серед яких все більш зростає чисельність дівчаток. У нас немає даних стосовно цього явища в Україні, та проблема від цього не зменшується.

Велике видно лише на відстані”, - вчить народна мудрість. “Якби ми вчились так як треба, то й мудрість в нас була своя”, - заповідав Т. Шевченко. До цих усталених думок хочеться додати ще таку інформацію: у передмові до 20–томного видання у Німеччині творів А.С. Макаренка, Отто Анвайлер написав: “Педагогіка XX століття знає чотири видатні прізвища: американця Д. Дьюї, італійки Марії Монтессорі, німця Георга Кершенштейнера і українського педагога Антона Семеновича Макаренка. Серед них Макаренко є найбільш популярним у світі”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8-ми т. -М.: Педагогика. - Т. 4. – 1984.

2. Макаренко А.С. Педагогические сочинения:В 8-ми т. -М.: Педагогика. - Т. 8. – 1986.

3. Франкл В. Человек в поисках смысла. М.: Прогресс, 1990. – 368 с.

Основная страница  Программа Материалы Фоторепортаж
Hosted by uCoz